Работа посвящена теме маргиналов - общностям, группам и индивидам, чьи связи с социальным целым нарушились, а обязательства общества по отношению к ним не выполняются. Средствами отдельных дисциплин - философии и социологии, культурологии и психологии, правоведения и лингвистики, а также испытанных синтезов знания третьемироведения и латиноамериканистики - тема маргинальности не исчерпывается. Предложена концепция преодоления маргинальности на основе междисциплинарного и культурно-исторического синтеза знаний о маргиналах. Рассмотрены особенности воссоздания связей с социальным целым, демаргинализация и переструктурирование взаимоотношений социума и маргиналов и др.

Освещена история развития мировых цивилизаций до середины ХІХ ст., в частности, первобытного общества, западно-, южноазиатского и дальневосточного цивилизационного пространств, античной цивилизации. Раскрыта сущность феодального способа производства, приведена характеристика феодального общества. Проанализированы политическое и экономическое развитие европейской цивилизации в средние века. Рассмотрены социально-экономические процессы в XVI - первой половине XVII ст., социокультурные процессы и тенденции Нового времени.

На основании исследований историков и политологов Перу рассмотрены особенности и всеобщие закономерности эволюции ультралевых. Охарактеризовано явление террора в социальном движении, доказано бессилие силы в разрешении социальных проблем. Развенчан миф о "неисправимости" ультралевых, суть которого - в обязательной связи ультралевизны и террора, в невозможности ультралевых стать законной частью гражданского общества.

Освещены типы мировоззрения, раскрыта структура мифа. Освещена предфилософия народов Ближнего и Среднего Востока, индийская, китайская философии, ранняя греческая классическая натурфилософия, атомистика Эллады и Рима, античная философия объективного идеализма Платона, философия поздней античной мысли Аристотеля, христианская философия Средневековья, Ренессанса.

Освещены философия Нового времени, Просвещения, немецкой классики, К.Маркса и его последователей, немарксистская отечественная философия ХІХ - ХХ вв., постклассическая западная философия ХІХ - ХХ вв. Ф.Ницше и З.Фрейда, постклассическая западная философия человеческого существования, философия модерна, постмодерна.

Освещена проблема универсального человека в эстетике, осуществлен поиск универсального содержания культуры в условиях маргинализации эстетической культуры в Ибероамерике и развивающихся странах. Рассмотрена маргинальность как рост дефицита общественного в процессах регуляции средствами эстетики. Раскрыто эстетическое содержание социокультурных трансформаций развивающихся стран. Изложен эстетический аспект универсального человека. Изучены вопросы эстетического универсализма модерна в художественной культуре Ибероамерики, социальной регуляции средствами эстетики.

Досліджено проблему універсальної людини в естетичному світі Ібероамерики. Визначено, що естетичні концепції, які створюються у третьому світі, не так часто опиняються у фокусі усвідомлення. Зауважено, що тема універсальної людини й її відображення у культурі сучасності має актуальне значення за умов мультикультурного товариства у контексті метисації культур і процесів породження нових картин світу. Встановлено, що взаємозбагачення культур в остаточному підсумку минає пастки апології самодостатнього "національного космосу". Обгрунтовано необхідність застосування естетичного аспекту розуміння маргінальних типів культури. Проаналізовано особливості взаємовідносин категорії "естетичний досвід" з іншими категоріями. Виявлено конкретизацію цінностей естетичного досвіду в об'єктивних і суб'єктивних обставинах суспільства. Створено історичну типологію естетичного універсалізму. Досліджено історичні перетворення універсальної людини як естетичного феномену в маргінальні типи. Визначено особливості естетичної регуляції ібероамериканського світу.

Розглянуто найважливіші проблеми розвитку світових цивілізацій з найдавнішіх часів до сьогодення. Увагу приділено явищам і процесам, що визначають сутнісні риси світових цивілізацій, а також формуванню глобальної цивілізаційної структури. Реалізовано ідею виділення центрів зв'язаного цивілізаційного розвитку, чиї імпульси виявилися найбільш дієвими для зростання та розширення культурних ареалів у детермінантах руху, простору та часу, зрозумілих як енергійно-смислові та практично-духовні сукупності освоєння світу. Показано, що саме такі центри цивілізаційного тяжіння виявилися найбільш значущими в глобальних процесах соціальної революції та на ступенях історичного розвитку, а цивілізаційні ареали розрослися у великі цивілізаційні простори. Акцентовано увагу на необхідності розмежування теорії цивілізації й історії цивілізації, бо перша досліджує сутнісні тенденції глобального цивілізаційного процесу та виявляє основи самої цивілізаційної будови, а друга описує конкретно-історичні форми цивілізацій, їх походження та взаємодію.